1. Який не говорить, не вимовляє слів, не видає звуків; безмовний, німий.
2. Який не висловлює своїх думок, почуттів, не вступає в розмову; стриманий у мовленні.
3. Який не заявляє про себе, не виявляється відкрито; прихований, неявний.
мовчущий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Таким способом розмова про невикорінимий органічний, але мовчущий радикалізм Лаговського, перервана черкеським під’їздом, зовсім позабулася та й не поновилася вже й тоді, як шапсуги од’їхали од джерела та й побасували шляхом до Туапсе. Володимир і Лаговський підвелися і собі потихеньку почвалали назад до Туапсе.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикментик () |