1. (вживається як присудок) Безмовно, не промовивши ані слова; у стані мовчання.
2. (вживається як обставина) Не вимовляючи слів, без слів; тихо, не голосно.
мовчки
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
відстає від дядька, стискає мовчки обидві руки Мавці, безгучно її цілує і, догнавши дядька, іде з ним у ліс. Коли б ти, нічко, швидше минала!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
M-me Боброва спершу мовчки, згорда дивилася, як Андрій сьорбає свою каву, потім узяла зі столу телеграму та якийсь заліплений конверт. — Од П’єра єсть телеграма, — сказала вона зловіщим голосом, — він її був послав ще вчора, а «нарочний» привіз допіру сьогодні… От прочитайте лишень.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Вона голосу не подає: тільки мовчки підводить угору свої руки, стуливши їх; потім — ані слова не вимовляючи — дуже-дуже поволі простягає руки до клуні, вже їх попереду розтуливши, неначе сліпець хоче когось схопити та обійняти; а далі, знов-таки дуже поволі й мовчки, схиляє руки вниз, наче не мучиться, а гімнастику робить. Тільки з обличчя можна вгадати, як сильно вона страждає.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |