1. Надавати комусь мотивів, причин або стимулів для певних дій, впливати на волю людини, спонукаючи її до активності для досягнення мети.
2. Служити причиною, обґрунтуванням або підставою для чогось; обумовлювати.
мотивувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Внутрішнє спонукання до дії є наслідком взаємодії складної сукупності потреб, які постійно змінюються, і щоб мотивувати, керівнику необхідно визначити ці потреби і найти спосіб їхнього задоволення. З цього можна зробити висновок, що досягнути бажаної поведінки людей можна двома шляхами: підібрати людину із запрограмованим рівнем внутрішньої мотивації або використати зовнішню.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Приклад 2:
Теорія «Z» являє собою опис відповідного організаційного типу і розглядає питання, як управляти людиною і мотивувати її працю. Вона відображає працівника, який віддає перевагу груповій роботі.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Частина мови: дієслово () |