Словник Української Мови
Буква
1. Короткий вислів, афоризм або гасло, яке розміщується на гербі, печатці, прапорі, книзі тощо і виражає основну ідею, принцип або девіз власника, організації, твору.
2. Уживаний як девіз короткий вислів, що характеризує життєву позицію, переконання або прагнення людини.
Приклад 1:
Характерне мотто листів Горської до Заливахи: «Аби душа не сивіла». Для Алли навіть робота над мозаїчним панно про молодогвардійців, присвяченим такій мовби офіціозній на той час темі, не була простим заробітком, її щиро захоплював цей образ — без конкретних політичних прив’язань — як людей, що «духом не скорилися фашистам».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
ÇÀÊÀÐÏÀÒÒß закарпатськітроянди Ружо спинаєшся по схилку гір Чи знаєш по той бік твій русинський корінь Обнюхана чужинцями з обламаною шпичкою — замком Коріятовича з незів’ялою пелюсткою — мовою Твій дух — Духнович барва — Бокшай Але далі пручаєшся дика чи плекана будиш невиразні спомини про білих хорватів про загублений меч Лаборцядкнязя Міт про козака Мамая 313~З Ужівських долин терпко пахнеш Вітчизні 2. ÁÓÊÎÂÈÍÀ «Битва»О.Кобилянської У буковій колисці не вигасає пам’ять про цілість Лісу від Путили до Путивля Зі срібною сережкою лицар Муха сідлає коня лезо пробує бокарашівського топірця На вус мотає клич із Великого лугу (вторує буковинський Соловій) Та не отямиться Хотиндпотурнак Сторожинець не встереже Апостол черні — Кобилиця і Царівна Кобилянська сходять із гір у парламент у совість Ольжина Земле Битво і Покоро І. Калинець.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”