1. Філософсько-етичне вчення, засноване в Стародавньому Китаї мислителем Мо-цзи (Мо Ді, приблизно V ст. до н.е.), що проголошувало принципи всезагальної, безрівневої любові («цзянь ай»), визнання волі неба, шанування духів, а також утилітаризм, пацифізм та аскетизм; моїзм.
2. Релігійно-філософська школа в Китаї, що сформувалася на основі вчення Мо-цзи та існувала як впливова організація з жорсткою внутрішньою дисципліною до кінця періоду Воюючих царств.