Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма від прикметника “моторний”: який викликає симпатію своєю жвавістю, рухливістю, енергійністю (переважно про дитину, тварину або невеликий предмет).
2. Привабливий, миловидний, гарненький (часто про людину, переважно жінку або дитину).
Приклад 1:
1891 Огонь і Гай Під Гаєм хтось Огонь покинув, — Чи подорожній там, чи косарі були, Чи, може, вівчарі картопельку пекли — Вітрець моторненький прилинув І потихеньку роздував. Розжеврівся Огонь, аж іскри кидать став… — Ой Гаю!
— Котляревський Іван, “Енеїда”