москвофіл

1. Історичний та політичний термін для позначення представника течії (москвофільства) серед української інтелігенції, зокрема Галичини, Буковини та Закарпаття у XIX — на початку XX століття, яка вбачала майбутнє українських земель у культурній та політичній єдності з Російською імперією, часто ототожнюючи російську мову та культуру з загальнослов’янською або панівною.

2. У сучасному вживанні — людина, яка виявляє надмірну прихильність, симпатії або некритичне захоплення Росією, її політикою, культурою та ідеологією, часто зі зневагою або запереченням власної української ідентичності, державності та національних інтересів.

Приклади вживання

Приклад 1:
На нашу групу скоса всі поглядали, аж поки, нарешті, підскочив до мене один віденський москвофіл, але скоро відійшов, бо втомився говорити «чистим русским литературным языком», котрого «чистота» ясна була перед моєю російською мовою. Підійшов був потім один буковинський піп, котрий сказав мені секретним шопотом, що за ним, як і взагалі «за нами, православними», слідять, як би він не сказав чого проти непогрішимості папи.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”

Приклад 2:
А й той учитель був москвофіл, як і Гомичков, по крайній мірі в тому, що вірували в «один русский язык», яким пишуть «господа» в Росії, хоч самі ні писати, ні говорити ним не могли, а говорили, звичайно, по-мадярському. З Унгвара я виїхав рано і мусив на станції Чоп ждати поїзда, котрий би мене повіз на Кошиці (Kaschau) і Пряшів (Eperies), а звідти кругом Татри на Краків, бо тоді ще не було залізних доріг у Галичину через Карпати.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”

Частина мови: іменник (однина) |