московський

1. Стосунок до Москви, столиці Росії, або до Московії — історичної назви Російської держави.

2. Стосунок до Московської області або інших географічних об’єктів із такою назвою.

3. Стосунок до Московського царства — історичної держави з центром у Москві (XIV–XVII ст.).

4. Стосунок до політики, культури, мови чи традицій, що походять з Москви або мають характерні для неї риси.

Приклади вживання

Приклад 1:
Врешті Москва скликала в Переяславі, на звиклім для себе місці, ще одні вибори, але коли московський дяк почав правити про якогось нового гетьмана, а майдан погрозливо загудів, дяк шурнув за пазуху, витягнув скручений у трубочку папір і закричав, що великий государ схвалює вибори Виговського. — Якби було треба, він би й на чорта дістав папір, — тихо сказав Богун.
— Франко Іван, “Мойсей”

Приклад 2:
Навіть щонайдемократичніші люди, котрі всім слугам кажуть «ви», — то й вони на візників кажуть «ти», бо то такий спосіб у Москві, такий московський usus[53]. Лаговський титулував Івана «ви», бо зріс у Києві.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 3:
Київський період перейшов не у володимиро-московський, а в галицько-волинський XIII в., потім литовсько-польський XIV — XVI вв. Володимиро-Московська держава не була ані спадкоємницею, ані наступницею Київської, вона виросла на своїм корені, і відносини до неї Київської можна б скорше прирівняти, напр., до відносин Римської держави до її галльських провінцій, а не преємства двох періодів в політичнім і культурнім житті Франції.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”

Частина мови: прикментик () |