Древослів

Словник Української Мови

морильник

[morɪlʲnɪk] Іменник

Буква:М

Значення

  1. Спеціальне приміщення або обладнання для моріння (деструктивної сухої перегонки) деревини з метою одержання деревного вугілля, оцтової кислоти, смоли та інших продуктів.

  2. Рідкісне, застаріле позначення людини, яка займається морінням (найчастіше — деревного вугілля); вугляр.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. морильник, р. морильника, д. морильникові, з. морильника, о. морильником, м. морильникові, к. морильнику

Більше записів