морильник

1. Спеціальне приміщення або обладнання для моріння (деструктивної сухої перегонки) деревини з метою одержання деревного вугілля, оцтової кислоти, смоли та інших продуктів.

2. Рідкісне, застаріле позначення людини, яка займається морінням (найчастіше — деревного вугілля); вугляр.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |