Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Півсоння, напівсвідомий стан між сном і бадьорістю; млота, дрімота.
2. (перен.) Стан розгубленості, нерішучості, безпорадності; плутанина, безладдя в думках або справах.
3. (перен., розм.) Важка, клопітна або нудна справа; клопіт, тягар, обтяження.
Приклад 1:
Патороч — клопіт, морока; біда. П а т р и т и с ь — належати.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
І збирався ж він того письменства здихатись, — так ні, само чіпляється!«Знову морока», — подумав він. II Нарешті, після багатьох виправок та перекреслень, на аркуші лишилось небагато слів, ніби вже цілком приймовних:«Шановні товариші!
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Приклад 3:
Там його морока зна, як-то мудро тодi танцював! Як же вдарив навприсядку, так ногами до землi не доторкується, — то поповзе навколiшки, то через голову перекинеться, скакне, у долошки плесне, свисне, що аж у вухах залящить, та вп’ять в боки, та тропака-тропана, що аж земля гуде; а там стане викидувати ногами, неначе вони йому повиломлюванi; а далi пiдскочить та вп’ять навприсядку, та около Пазьки так кругом i в’ється та приговорює: Ой дiвчина горлиця До козака горнеться; А козак, як орел, Як побачив, та i вмер… Добре було Денисовi так бришкати без Василя; а той би його заткнув за пояс чи у танцях, чи так у речах або в молодецтвi, бо вiн собi був на те уродливий.
— Самчук Улас, “Марія”