Словник Української Мови
Буква
1. Установа для зберігання тіл померлих людей до їх поховання або кремації, а також для проведення судово-медичної експертизи.
2. Одиниця вимірювання площі землі, що дорівнює 0,25 га або 2500 м², яка історично використовувалася в західних областях України.
Приклад 1:
Як схопить горобеня, як крутне за головку… Не вспів оком моргнути,- у одній руці зостався тулубець, а в другій – голівка. – А що – жив!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 2:
Явдоха моргнула на кота та й каже: – Нi, не чула i зроду не була, i не знаю, хто там i живе… Ти ж чого до мене прийшла? – Та, не вам кажучи, прикинулась бешиха, та усю пику менi роздуло… ох!”
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”
Приклад 3:
– сказав Ригорович, моргнувши усом. – Так трясця ж їх матерi!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”