мор

1. Масове вимирання, загибель людей або тварин від пошесті, голоду, війни тощо; епідемія чуми.

2. (у переносному значенні) Надзвичайно велика кількість чогось (зазвичай негативного).

3. (діалектне) Морок, темрява; затьмарення.

Приклади вживання

Приклад 1:
А Мак­сим як по­чув, то ні скри­вив­ся, ні по­мор­щив­ся. Так-та­ки зра­зу зго­див­ся та й пішов до прий­ому, виспіву­ючи та ви­гу­ку­ючи.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Тим ча­сом Га­ля на ки­сет роз­див­ля­ла­ся, розш­мор­гу­ва­ла, заг­ля­ну­ла все­ре­ди­ну, по­ла­па­ла ру­кою та й зно­ву заш­морг­ну­ла. – Мій… мій… Га­лоч­ко!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
Що ж се вiн так там мор­дується? То пiтк­неться у две­рi, та й на­зад на­шi.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Частина мови: іменник (однина) |