монументалізм

1. Художній напрям, що характеризується прагненням до великих форм, узагальнених образів, величності та строгості композиції, часто пов’язаний з архітектурою та монументальним мистецтвом (скульптура, живопис).

2. Властивість творів мистецтва, що відзначаються монументальністю — величчю, великими масштабами, значущістю ідейного змісту та пластичною виразністю.

Приклади вживання

Приклад 1:
Так постали видатні мистецькі явища XX ст., що є вже класичними: і поезія Лорки, і музика Стравінського, і мексиканський монументалізм. Творчість художників-примітивістів почали усвідомлювати в шерезі найцікавіших художніх шукань сьогодення.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |