Словник Української Мови
Буква
1. Власник або представник монополії (великого господарського об’єднання), який контролює певну галузь виробництва або торгівлі та усуває конкуренцію.
2. Той, хто прагне до монополії, до виключного права на щось; людина, схильна до монополізації.
3. (заст.) У настільній грі “Монополія” — гравець, який зосередив у своїх руках значну частину ігрової власності.
Приклад 1:
Стебун (на той час, як уже згадувала, «монополіст» у коцюбинськознавстві) зауважив, що на захисті не присікуватиметься до дисертанта, на що Білецький відреагував так: «А якщо й присікуватиметеся, то вона вас у калюжу посадить, бо ніхто так не знає Коцюбинського, як вона». Інша, не така совісна людина, скористалася б з такої нагоди.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”