мононорма

[mononormɑ] Іменник

Буква:М

Значення

  1. У теорії права та історії — загальна, ще не диференційована нормативна система первісного суспільства, що одночасно регулювала різні сторони життя (ритуальні, моральні, господарські, сімейні відносини) і містила в собі зародки майбутнього права, моралі та релігійних установлень.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. мононорма, р. мононорми, д. мононормі, з. мононорму, о. мононормою, м. мононормі, к. мононормо

Більше записів