монографія

Приклад 1:
А на столі у вітальні ціле багатство — купи книжкових новинок: щойно видані збірки поезій і перекладів з автографами авторів, нова філософська монографія, рідкісний альбом художника, якийсь букіністичний раритет, запаморочливий витвір Чеського клубу любителів поезії, видання з діаспори — їх везли й надсилали господареві всіма можливими (і неможливими) шляхами з усіх куточків світу. До цього стола хотілося звертатися так, як у Чеховському «Вишневому саді» звертаються до старої родинної шафи, — «вельмишановний столе»… Знаєш, що тобі можуть позичити щось із цього багатства, особливо якщо ти скористаєшся цим для роботи, якщо використаєш для потрібної справи — як творчий імпульс.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Перед внутрішнім зором хтось листає велику книгу… Дива мистецтва, такі чіткі й яскраві й такі хвилюючі, якими вони ніколи не були, напливають одне на одне… Вся всесвітня скарбниця надбань людського генія, думи, й мрії, й титанічні пориви душ великих, позначених Божим перстом, втілені в фарбах і лініях, хвилюють душу… Це, може, побільшена монографія з історії мистецтв Гнєдіча… Це, може, грандіозна монографія, ніким ще не сотворена, лише існуюча в уривках, тепер змонтованих у цілість пам’яттю, що все увібрала в себе, зберегла й упорядкувала для себе пантеон божеської краси й величі людської душі, людського серця й розуму… Всі галереї світу тут… А межи ними Лувр… І Ермітаж… І галерея Третьякова, й музей Ханенка в Києві, і фрески Святої Софії та Печерської Лаври, і фрески храму святого Петра в Римі… І музей Сковороди… І якийсь провінційний музей де збереглися два почорнілі образки геніального Мурільйо. І розпис козацької церкви в Переяславі… — все це змістилося в тій монографії, яку розгортає пломеніюча уява в чотирикутнику карцеру, ставши феноменальною в обличчя загибелі, — розгортає на глум цьому склепінню й на поругання людської ницості й підлоти.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”

Приклад 3:
– 432 с. ISBN Монографія покликана донести до читача маловідомий на сьогодні пласт укра- їнського агіографічного письменства – пізні (створені протягом XVI–XVII ст.) житія святого рівноапостольного князя Володимира.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”