монофонія

1. Музичний твір або його частина, що виконується одним голосом або інструментом без супроводу, а також одноголосна музична фактура, в якій усі голоси рухаються в унісон.

2. В акустиці та техніці звукозапису — система передачі або відтворення звуку з використанням одного каналу, що створює ефект нерозділеного звукового простору (на відміну від стереофонії).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |