Словник Української Мови
Буква
1. Релігійно-філософська доктрина в християнстві, що визнає в Ісусі Христі лише одну, божественну природу, відкидаючи повноту його людської природи.
2. Загальна назва низки східних християнських церков (Вірменської апостольської, Коптської, Сирійської православної тощо), що дотримуються цього вчення та не прийняли рішень Халкідонського собору (451 р.).
Приклад 1:
Частина аравійців навернулася в іудаїзм, частина — у християнську віру, в тому числі в її єретичні форми — аріанство, монофізитство, несторіанство тощо. Трапилося це в першій половині І тис.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”