Значення
-
Релігійно-філософська доктрина в християнстві VII століття, що визнавала дві природи (божественну та людську) в Ісусі Христі, але лише одну, божественну, волю (феле) та один богоздійснюваний діяльний початок (енергію).
-
Єретична течія, засуджена як відхилення від православ’я на Шостому Вселенському соборі (680-681 рр.), що виникла як спроба компромісу між монофізитством та диофізитством у Візантійській імперії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. монофелітство, р. монофелітства, д. монофелітству, з. монофелітство, о. монофелітством, м. монофелітстві, к. монофелітство