1. (у музиці) Пов’язаний з монодією, що стосується одноголосого співу без супроводу, характерного для раннього християнського та середньовічного богослужіння, а також для народної пісенної традиції.
2. (у поезії) Властивий монодії як ліричному жанру; такий, що є сольним виконанням ліричної пісні або елегії.