монодичний
[monodɪt͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:М
Значення
-
(у музиці) Пов’язаний з монодією, що стосується одноголосого співу без супроводу, характерного для раннього християнського та середньовічного богослужіння, а також для народної пісенної традиції.
-
(у поезії) Властивий монодії як ліричному жанру; такий, що є сольним виконанням ліричної пісні або елегії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. монодичний, р. монодичного, д. монодичному, з. монодичного, о. монодичним, м. монодичнім