моноблочний
[monoblot͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:М
Значення
-
(про технічні пристрої) Зроблений у вигляді єдиного, цілісного блоку, що об’єднує всі основні компоненти в одному корпусі, без окремих модулів.
-
(про архітектуру, будівлі) Збудований як єдина, компактна споруда, що не має розчленованих частин або прибудов.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. моноблочний, р. моноблочного, д. моноблочному, з. моноблочного, о. моноблочним, м. моноблочнім