монетник

[monɛtnɪk] Іменник

Буква:М

Значення

  1. Спеціальна кишеня, відділення або невелика сумочка для зберігання та носіння монет.

  2. Пристрій (часто автоматичний) для прийому, видачі або обміну монет (наприклад, у громадському транспорті, торгових апаратах).

  3. Застаріле: майстер, який карбує монети; монетник.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. монетник, р. монетника, д. монетникові, з. монетника, о. монетником, м. монетникові, к. монетнику

Більше записів