1. Місце, де колись існував монастир; залишки, руїни монастиря.
2. Великий монастир, що зазвичай має значну територію та багато будівель.
3. (у давнину) Монастир, який мав статус фортеці або був укріплений.
монастирище
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А он старе Монастирище[381], Колись козацькеє село, Чи те воно тойді було?.. Та все пішло ц[арям] на грище: І Запорожжя, і село… І монастир святий, скарбниця, — Все, все неситі рознесли!..
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Частина мови: іменник (однина) |