Словник Української Мови
Буква
1. Рід іменника “монарх” у множині, знахідний відмінок: вживається для позначення двох або більше осіб, які є одноосібними спадковими главами держави (наприклад, королів, царів, імператорів), коли вони виступають як об’єкт дії (бачити монархів, запросити монархів).
2. Форма прикметника “монархів” у значенні “належний монархам, властивий монархам”: вживається для вираження приналежності або зв’язку з монархами (монархів двір, монархів влада).
Приклад 1:
Мною охоплено всі вікові категорії та суспільні шари — у моєму зібранні ви побачите чудові екземпляри президентів і генералів, пое тів, філософів, акторів, єпис копів, банкірів, монархів, волоцюг, бандитів, і, звичай но ж, ґвалтівників, хоч усі вони, по суті справи, ґвалтів ники. І при цьому — неза лежно від расової, релігійної приналежності, громадянст ва чи розмірів.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”