1. Збірник молитов для особистого або громадського богослужіння, часто структурований за днями тижня або церковними святами.
2. Людина, яка старанно та часто молиться; побожна, богомільна особа (застаріле або рідковживане значення).
молитовник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
КЗОТ вони знають, як молитовник, і не дадуть собі в кашу наплювати. П’ятий — той, що у френчі й галіфе кольору кави, — пристав у дорозі до веселої, безжурної компанії.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”
Частина мови: іменник (однина) |