Словник Української Мови
Буква
1. Обробляти зернові культури, розбиваючи колосся та відділяючи зерно від полови та висівок за допомогою спеціальних знарядь (ціпа, молотильного барабана тощо); здійснювати молотьбу.
2. Розмовне. Сильно, безперервно бити, лупцювати когось або щось.
3. Розмовне. Говорити дуже багато, швидко та часто безглуздо; базікати, теревенити.
4. Розмовне. Неодноразово та з силою вдаряти по чомусь (наприклад, кулаком по столу), робити інтенсивні рухи (наприклад, ногами під час бігу).
Приклад 1:
– Молотити? – весело скрикнув Лушня.- Добре!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 2:
нехай говорить… — Жати за шостий, а не десятий снiп, молотити за восьму, а не тринадцяту мiрку… Осе так добре! Голови по кутках закивали, а довгорукий Мажуга на знак повної згоди, складався i розкладався, неначе ножик.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Треба хлiб молотити, а машина i досi стоїть без направи. Плуги поржавiли, без лемешiв, на конях подертi шлеї.
— Самчук Улас, “Марія”