молотник

1. Робітник, який працює ручним молотом (кувальним, бойковим тощо), зокрема ковальський помічник, що б’є бабкою (верхнім молотом) по заготовці, яку тримає коваль.

2. Той, хто керує роботою механічного молота (у кузні, на заводі).

3. Застаріла назва інструменту для забивання, розбивання чогось; великий важкий молоток, кувалда.

Приклади вживання

Приклад 1:
Серце, що любить працю з му жем Руфиним Воозом на току біблійному, що очищує від полови вічне зерно Святого Духа на хліб, який укріплює ізраїльське серце, скажи, чи це не віл –молотник? У любій моїй Унгарії29 волами молотять.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |