1. Властивість або стан за значенням “молодцюватий”; зовнішній вигляд, манера поведінки, що виражає стрункість, чепурність, удачу, хоробрість або виклик.
2. Рідкісне вживання: вчинок, характерний для молодця; щось героїчне, доблесне, хоробре.
молодцюватість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |