молодця

Значення

1. Родовий або знахідний відмінок однини іменника “молодець” (застаріла форма замість сучасних “молодця” та “молодця”), що вживається в окличних або оцінних конструкціях для вираження схвалення, похвали, заохочення, наприклад: “Ай, молодця!” (вигук).

2. (У значенні власної назви, термін) У фольклорі та літературі — традиційна назва, прізвисько або характеристика позитивного героя, звичайно сміливого, спритного та вдалого юнака або чоловіка (“добрий молодець”, “Іван-молодець”).

Правопис та відмінювання