Словник Української Мови
Буква
1. Сукупність молодих людей, нового покоління; молодь як соціальна група.
2. У складі складених слів та назв — елемент, що вказує на спрямованість чого-небудь на молодь, призначеність для молодих людей (молодіжний рух, молодіжна організація, молодіжна політика).
Приклад 1:
— Що за молодіж пішла! — ґелґотали вони між собою.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 2:
I молодіж українська кидалась до російського руху, котрий обіцяв скоре царство «народу», та ще одягав свої обіцянки у принадні фрази космополітичного соціалізму. (Говорю: фрази, бо фактичного знайомства з соціальним рухом у Європі, а надто з його зв’язком з політичними обставинами кожної європейської сторони не було й у «русских» соц[iалістичних] народників.)
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”
Приклад 3:
Характеристично, що найменше приставала до українства або найбільш тікала від нього жіноча молодіж, так що в 70-ті роки, саме коли в Росії молодіж бралась гаряче до радикально-народницьких думок, українофілок майже зовсім не було. В Цюріху, напр., не було і духу українства серед студенток, хоч, як сказав я, 75% з них були з українських провінцій.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”