1. Властивий молодим, сильним і сміливим чоловікам (молодцям); повний мужності, відваги, удачі.
2. Який виконується з майстерністю, спритністю та хоробрістю; доблесний.
3. (У значенні прислівника) Сміливо, рішуче, майстерно.
Словник Української Мови
Буква
1. Властивий молодим, сильним і сміливим чоловікам (молодцям); повний мужності, відваги, удачі.
2. Який виконується з майстерністю, спритністю та хоробрістю; доблесний.
3. (У значенні прислівника) Сміливо, рішуче, майстерно.
Приклад 1:
Як молодий мисливець у лісі, тремтячи перед звіром, але вірячи в несхибність своєї руки, він був готовий до дальших посмішок своєї долі, хоч би часом вона й показувала йому язика.Надійка справді приїхала, але в дівчат були ті ж самі гості, — інструктор і молодецький Яша, — тому поговорити з нею не було жодної змоги, якщо він не хотів зрадити свого почуття перед цими глузівниками. Степан пригноблено закурив свою легку цигарку, але Надійка так палко на нього глянула, передаючи відписа від сільського товариша, що він умить просвітлів, поринаючи у м’яке літепло, і насолодно подумав, ховаючи листа до кишені:«Люба Надійка!
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”