Словник Української Мови
Буква
1. Який має небагато років, перебуває в ранній віковій стадії; дуже молодий (про людину, тварину, рослину).
2. Який існує, функціонує або з’явився нещодавно; недавній за часом виникнення (про організації, явища, предмети).
3. Який свідчить про молодий вік, свіжість; характерний для молодості (про зовнішність, стан).
Приклад 1:
З-за купини вискакує Куць, молоденький чортик-паничик.) Куцю-Куцю, поцілуй у руцю!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
З-за купини вискакує Куць, молоденький чортик-паничик). Куцю-Куцю, поцiлуй у руцю! (Свавiльним рухом простягає йому руку, вiн цiлує). К у ц ь За що ж то, панянко? Р у с а л к а Я тобi снiданко гарне наготую, тiльки не прогав. (Показує в далечiнь на Лукаша). Бачиш?
— Українка Леся, “Лісова пісня”