1. Властивий молодцям, характерний для них; такий, що відрізняється силою, удачею, хоробрістю, спритністю.
2. Який виражає похвалу, схвалення, захоплення мужністю, силою, вдалим вчинком тощо.
молодечий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ту об’яву, де все це сказано дуже короткими рядками, зовсім не обходив його молодечий порив, його пристрасне прагнення відразу розв’язати всі справи. І він мусив тим рядкам коритися.Сівши на підвіконні, Степан зібрався закурити — тютюн був товаришем вірним і розрадником усіх його скорбот, — але навпроти на стіні висіла ще одна коротка об’ява, що відбирала йому й цю приємність.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: прикментик () |