молодчина

1. Розмовне похвальне звертання або характеристика людини (переважно чоловіка), яка виявила хоробрість, спритність, рішучість або інші позитивні якості; молодець, хоробра, вправна людина.

2. (У прямому звертанні) Вигук схвалення, заохочення або похвали: “Молодчина!”

Приклади вживання

Приклад 1:
Він слухав, похитуючи головою, а тоді сказав: «Ну й молодчина! я би зроду такого довгого не запам’ятав!» Бував і Юрій Яновський, напрочуд гарний і якийсь сумовито-іронічний.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |