Словник Української Мови
Буква
1. Молодий чоловік, часто з натяком на його привабливість, статуру або удачу (застаріле або іронічне вживання).
2. Урівноважений, спритний і часто безцеремонний чоловік, який вміє влаштувати свої справи; пройдисвіт (розмовне, часто іронічне або зневажливе).
3. У кримінальному середовищі — злодій, шахрай, особливо спритний і безпринципний (жаргонне, зневажливе).
Приклад 1:
Молодчик, спугавшись, пробрался с трепетом к своему отцу: — БатюшкаI Конечно, возлѣ тоей горы сіл орел, о котором ты мні когдась говорил, что она птица всѣх страшнѣе и сильнѣе… — А почему ты догадуєшся, сынок? — спросил старик.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Молодчик твой был вѣтрогон.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Потiм iз любов’ю посiпав Марчика за вуха й рiшуче заявив: — Молодчик! Певно, Григорiй був патрiотом своєї батькiвщини.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”