Словник Української Мови
Буква
1. В українській міфології та фольклорі — зла, шкідлива відьма, яка, на відміну від відьми-чарівниці (знахарки), завдає лиха людям і господарству, зокрема відбирає молоко у корів, спричиняє посуху, падіж худоби.
2. У переносному значенні — зла, сварлива, лиха жінка.
Приклад 1:
Траплялось, що і Іван звертався до нього, але за кожним разом, стрічаючи погляд пекучих очей мольфара, спльовував непомітно: «Сіль тобі в оці!..» Проте найгірше докучала їм Хима. Стара улеслива баба, завжди така привітна, вона вечорами перекидалась в білого пса та нипала по загородах сусідських.
— Коцюбинський Михайло, “Тіні забутих предків”
Приклад 2:
«Не інакше, як мольфарова справа,- гірко думав Іван,- наважився на життя, хоче з світу мя звести та й сушить…» Він ходив до ворожки, та одвертала,- не помогло: відай, мольфар сильніший. Іван навіть упевнився у тім.
— Коцюбинський Михайло, “Тіні забутих предків”