мольфа

Приклад 1:
Траплялось, що і Іван звер­тав­ся до нього, але за кож­ним ра­зом, стріча­ючи пог­ляд пе­ку­чих очей мольфа­ра, спльову­вав не­помітно: «Сіль тобі в оці!..» Проте най­гірше до­ку­ча­ла їм Хи­ма. Ста­ра улес­ли­ва ба­ба, завж­ди та­ка привітна, во­на ве­чо­ра­ми пе­ре­ки­да­лась в біло­го пса та ни­па­ла по за­го­ро­дах сусідських.
— Коцюбинський Михайло, “Тіні забутих предків”

Приклад 2:
«Не інак­ше, як мольфа­ро­ва спра­ва,- гірко ду­мав Іван,- на­ва­жив­ся на жит­тя, хо­че з світу мя звес­ти та й су­шить…» Він хо­див до во­рож­ки, та од­вер­та­ла,- не по­мог­ло: відай, мольфар сильніший. Іван навіть упев­нив­ся у тім.
— Коцюбинський Михайло, “Тіні забутих предків”