мольба

[molʲbɑ] Іменник

Буква:М

Значення

  1. Щира, благальна просьба, благання, часто з елементами покірності або відчаю, звернена до Бога, вищої сили або іншої людини.

  2. (переносно) Про що-небудь, що сприймається як вияв глибокого, щирого благання (наприклад, про погляд, жест).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. мольба, р. мольби, д. мольбі, з. мольбу, о. мольбою, м. мольбі, к. мольбо

Більше записів