Древослів

Словник Української Мови

мокоша

Буква

Мокоша — слов’янська богиня, пов’язана з родючістю, жіночими ремеслами (прядінням, ткацтвом), доленосним прядінням ниток життя, матір’ю-землею та домашнім вогнищем; одна з головних божеств дохристиянського пантеону, що шанувалася на Русі.

Мокоша — у давньоруській та народній міфології дух або демонічна істота, що стежить за жіночими роботами та карає тих, хто пряде або працює в заборонені дні; згодом образ перетворився на персонаж низки суеверій.

Мокоша — архаїчна назва сузір’я Великої Ведмедиці або окремих зірок у народній астрономії, пов’язана з однойменною богинею.

Приклади вживання

Приклад 1:
//Воло- димер, приехавши до Киева, казал обаляти, ламати, и з грунту вывертати 686 болваны те: Хорса687, Стриба и Мокоша, а Волоса болвана688 (которий был мянован689быдлячий и лесный бог) казал в выход посполитый вкинути690и в нечистостях утопити. Перуна теж, преднѣйшого бога, казал до конского хвоста увязати и во- локти 691по Буричовом потоку в Днепр692, и 12 мужей приставил, абы его киями 693 били.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Приклад 2:
a 192b Жиленко І. В.Володимир, приїхавши до Києва, наказав судомити, ламати і з ґрунту вивертати ідолів тих: Хорса, Стриба і Мокоша, а Волоса-ідола (котрого називали богом худоби і лісовим), наказав до вбиральні загальної вки- нути і в нечистотах втопити. Перуна ж, головного бога, наказав до кін- ського хвоста прив’язати і тягти по Буричовому потоці до Дніпра, і 12 мужів приставив, аби його киями били.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Приклад 3:
Мокоша, и3 Мaкошъ, и4ли М0к ошъ. и макош іли мокошъ, 47. и4мже бёсwм помраче=ныи лю1діе, ѓки БGу жeртвы, и3 хвалeніz воздавaху.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів