Словник Української Мови
Буква
1. Спорове рослинна без коріння та судин, що росте переважно у вологих місцях, часто утворює килимоподібні дернини на ґрунті, камінні, корі дерев.
2. Загальна назва для класу мохоподібних (Bryophyta) — зелених, торф’яних та інших мохів.
3. Переносно: щось дуже старе, застаріле (книжн., часто ірон.).
Приклад 1:
Зорі червінцем платить скупо вечір дневі за сонце, що його в червоний мох розчеше. Червона сажа заходу вкриває липи, що круглі, мов решета, сіють сонне сім’я, і струни листя замовкають наглим схлипом під вітру дотиком, що тишу шумом вим’яв.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
«А мох у фортечних садах був колючим…» А мох у фортечних садах був колючим — Колючим, холодним, далеким, вологим. Стріляючи в небо, ти в ангела влучив — і ангел тобі покотився у ноги.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”