1. Окрема складова частина, блок або вузол чого-небудь (механізму, системи, споруди тощо), що має самостійне значення і може бути замінено аналогічною частиною.
2. У математиці: абсолютна величина дійсного числа, тобто невід’ємне число, що дорівнює даному числу, якщо воно додатне або нуль, і протилежному числу, якщо воно від’ємне; позначається вертикальними рисками |a|.
3. У архітектурі та будівництві: умовна одиниця виміру, що приймається для узгодження розмірів частин будівлі або архітектурного ансамблю.
4. У техніці та програмуванні: функціонально завершений, конструктивно та технологічно самостійний вузол або блок, призначений для складання з іншими модулями в єдину систему.
5. У космонавтиці: самостійний конструктивний відсік космічного апарата, що виконує певні функції в польоті.
6. У освіті: цілісна, логічно завершена частина навчального курсу, що вивчається самостійно або в рамках більшого предмета.