Словник Української Мови
Буква
1. Який відповідає сучасним вимогам, звичаям у одязі, поведінці, смаках тощо; такий, що перебуває у моді.
2. Який слідує моді, любить моду; такий, що стосується моди.
3. Який користується загальним визнанням, популярністю у певний час; популярний, поширений.
Приклад 1:
Великий та модний, з квітками; тепер усюди такі на міщанках. Одарка (рассматривает платок).
— Невідомий автор, “124 Svatannia Na Goncharivtsi Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”
Приклад 2:
Íàðèñè цилійське парубоцтво” (“Cavalleria rusticana”), Цеглинського “Тор- говля жемчугами”, Шніцлера “Любощі”, Олени Пчілки “Світова річ”, Левицького–Старицького “Модний жених”*, Грінченка “Ясні зорі” й “Нахмарило”, Лопатинського “Свекруха” й “До Бразилії”, Мидловського–Матюка “Пролог до Інваліда”, Маковського комедію “Мертвий гість” (з польськ. ), Шукевича “Попихайло”, оперети Цел- лєра “Ямарі” (Obersteiger) та “Пташник з Тиролю”, Гавптмана “Віз- ник Геншель”, Яроцького “Поворот батька”, Ґлінського “Шалави- ло”, Ґавалевича “Нинішні” (переклади із польськ.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”