1. Художній стиль кінця XIX — початку XX століття, що характеризується використанням плавних, вигнутих ліній, орнаментів, натхненних рослинними формами, асиметрією та прагненням до синтезу мистецтв у архітектурі, декоративно-ужитковому мистецтві та графіці; ар-нуво.
2. Період розвитку європейської культури на межі XIX–XX століть, пов’язаний із пошуком нових форм та відмовою від традиційних історичних стилів у різних видах мистецтва.
3. У розмовній мові — щось сучасне, новітнє, що відповідає останнім тенденціям (часто вживається з відтінком іронії).