мочарі

1. Вологі, болотисті місцевості, що характеризуються постійним застоєм води, часто вкриті очеретом, осокою та чагарниками; синонім до “болото”, “мокре місце”.

2. (геогр., у множині) Конкретна низовинна, сильно зволожена територія з характерним рослинним і тваринним світом, наприклад, Поліські мочарі.

Приклади вживання

Приклад 1:
Місце для табору занизьке, але коли зупинятися, то зупинятися лише там: там мочарі і болітця й добратись до нас Жолкевському буде не просто. А нам для передиху, аби не попадали коні зовсім, треба хоча би днів зо три.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Частина мови: іменник (однина) |