Древослів

Словник Української Мови

мочар

Буква

1. Болотиста, вогка місцевість, де застійна вода просочує ґрунт; мочажина, багно.

2. (у спеціальній літературі) Рідкісний вид болотного ґрунту, що формується в умовах надмірного зволоження під впливом ґрунтових вод.

3. (діал.) Місце, де мочать (вимочують) луб’яні чи дерев’яні вироби; мочільня.

Приклади вживання слова:

мочар

Приклад 1:
Василько знову поклав перед ним оберемочок осоки, затим дістав з-за щоки яєчко водяної курочки, покрутив поміж пальчиками, похвалився перед Куріпочкою, підтягнув шлеєчку на плече і з мочара на мочар знову пострибав за церкву у темінь. Василько побіг, а на копито Куріпочці з осоки виліз равлик.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Більше записів