1. Який викликає млосність, нудоту; огидний, бридкий.
2. Який перебуває в стані млосності; той, що відчуває нудоту.
3. Просочений млосністю, нудотний; в’ялий, безсилий.
Словник Української Мови
Буква
1. Який викликає млосність, нудоту; огидний, бридкий.
2. Який перебуває в стані млосності; той, що відчуває нудоту.
3. Просочений млосністю, нудотний; в’ялий, безсилий.
Приклад 1:
Тоді вони ще міцніше беруться за руки й біжать… Вони чують дівочий сміх, і поцілунки, і млосний шепіт під церквою, під липами, на горбках, у таємничій темряві… А в церкві читають «Апостолів». У Великін-Великін церкві, з височенними стелями бань, що губляться десь у мороці, куди не сягає світло свічок і лампадок, прохолода і тиша, і ту тишу ледве порушує монотонний, тремтливий голос читця.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”