Словник Української Мови
Буква
1. (в історії, зазвичай з великої літери) Період у західноєвропейській історії, що охоплює XIV–XV століття, для якого характерні глибока криза середньовічного суспільства, економічний занепад, голод, епідемії (зокрема чуми) та соціальні конфлікти; часто розглядається як заключна фаза пізнього середньовіччя перед епохою Відродження.
2. (переносно, книжн.) Крайня бідність, злидні, жалюгідний стан; вкрай недостатній, мізерний обсяг чогось.
Приклад 1:
— Мізерія — ім’я мені, мізерія! Несподіваний здогад разом просвітлив професора.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
– “Львівський театр і народна честь”, “По процесі М. Губчака”; в “Артистичному вісни- ку” 1905 р. з’явилася стаття “Наша театральна мізерія”. Глибокий науковий нарис “Русько-український театр”, над яким Іван Франко працював 1894 р., на жаль, не був завершений і опублікований.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”