міцели

1. (у мікології) вегетативне тіло гриба, що складається з тонких розгалужених ниток (гіф), зазвичай приховане в субстраті (ґрунті, деревині тощо) і відповідає за поглинання поживних речовин.

2. (у косметології, хімії) мікроскопічні частинки (частки, агрегати), що утворюються в розчинах поверхнево-активних речовин (ПАР) при певній концентрації, мають сферичну або подібну форму і здатні захоплювати та видаляти забруднення; основа дії міцелярної води та інших засобів для очищення шкіри.

Приклади вживання

Приклад 1:
Саме збільшення концентрації солей у ґрунті призводить до зменшення потенціалу ґрунтових колоїдів до ∆рН -0,2÷-1 (гальмування дисо ціації подвійного шару міцели), що сприяє коагуляції колоїдів. Таким чином, в момент максимального прояву процесу вбирання натрій -іону процеси ілімеризації у період сезонного (у проміжку між поливами) засолення згасають.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |