мітрон

1. (в античній архітектурі) центральна кам’яна плита в капітелі доричної колони, що розташовується між абакою та ехіном.

2. (в історії, у Стародавньому Римі) почесна назва дружини або матері сімейства, що користувалася повагою; також — господиня будинку, матрона.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |