мітрас

1. У християнстві: головний убір єпископа під час богослужіння, символ духовної влади, що має форму високої роздільної шапки з двома довгими стрічками-лоскутками ззаду.

2. У Стародавньому Римі: головний убір верховного жерця (понтифіка), який згодом став прообразом християнського єпископського убору.

3. У східних церквах: корона, яку одягають на шлюбному обряді наречені, символізуючи царську гідність та благословення.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |